Мы в соц.сетях:
Запорожский Клуб новостей
Офтальмологический кабинет
Davinci

Як вірно писати слово: КОЗАК чи КАЗАК?

   Як вірно писати слово: КОЗАК чи КАЗАК?

 

За старою козацькою термінологією козаками в Україні у ХV – XVIII ст. і казаками в Росії у XVI – XVIII ст. називались вільні люди з кріпосних селян або міських бідняків, які втекли на південні землі (Запоріжжя, Дон, Яїк). У Росії з XVIII ст. казаками називалися вже й представники військового стану, зобов`язані служити в армії за пільгове користування землею. Відкриваєш, бувало, Військово-енциклопедичний словник СРСР, або якийсь довідник того ж періоду і диву дивуешся. Чого тільки про нашого брата не пишуть. Чи може бути вільна людина з кріпосних селян? Серед казацтва і з того часу і зараз дуже добре знають: з кріпака ніколи не буде доброго козака (чи казака?). Те ж саме можемо сказати і про військовий стан.

Походження терміну козак (казак) і його етимологія здавна привертають до себе увагу істориків і лінгвістів. У свій час цим переймався і М.Грушевський. Та чи може бути він авторитетом для допитливих? З одного боку – так, а з іншого ніколи!

Тюрське походження терміну зазначив у свій час ще В.Сухоруков в «Історичному описі землі Війська Донського», завершеному у 1834 році і його точка зору не викликала і не викликає заперечень. А.Скальковський щодо цього писав: "Не входя в критическое рассмотрение слова казак, мне кажется, что скоро арабские, а в особенности татарские летописи, на всяком шагу говорят: «такой-то хан или султан с 10 000 казаков бросился на сторону неверных» й т.п., то слово казак на языке кочевых татар должно было означать легковооруженного воина, преимущественно конного, всегда готового к битве (підкреслено нами – авт.), для отличия от остальных ,сидящих кибитками или живущих по аулам».

У статті «Казацтво» Аполінарія Скальковського підтримував В.Мякотін: «Самое слово казак принадлежит татарам, у которых этим именем назывался нижний разряд войска, наиболее легко вооруженного. Татарские казаки в смысле отдельных наездников, и в смысле вольных, не подчиняющихся ханской власти военных отрядов, известны в истории раньше казаков русских. Так, уже в XV в. упоминаются казаки азовские, перекопские и белгородские (аккерманские)»

Академік М.Грушевський, посилаючись на половецький словник «Codex Comabius», датований 1303 роком, зазначив, що у тюрському світі слово казак означало «передову сторожу, варту». Половецькому CASAC (qazaq) у словнику відповідає середньовічне латинське duarta (германське – warta), яке означало «вартівник, сторож, охоронець (латинське – vigil)» або «варта, чати, пост, пікет ( латинське – Excubiae)».

Слово казак набуло широкого розповсюдження після монгольського завоювання і утворення Золотої Орди в наслідок появи на її теренах чисельної кількості професійних вояків, котрі складали дружини феодалів, служили охоронцями на кордонах і в містах, і, до речі, (знову ж за радянським штампом!), промишляли грабіжництвом…

У переписці на грецькому синаскарі згадуються казаки, які перебували поблизу Сугдеї (Судак) у 1308 році. Згідно із статутом 1449 року, в генуезських колоніях Кафі, Сугдеї і Чембало (Балаклава) поліційні функції виконували аргузії, які отримували за це місячну платню; у статті аргузіїв ще називали казаками. У середині XV ст. в генуезькій факторії Самастро, що знаходилась у Малій Азії на березу Чорного моря, військову силу становили 60 – 70 соціїв, яких набирали з генуезців і жителів Лігурії, та 45 казаків з місцевого населення, переважно греків. Ногайському мурзи в листах до московського царя називали себе його казаками. Ногайському мурзі, що скаржився цареві на руських казаків московський уряд відповідав: "Вам гораздо ведомо лихих людей где нет? На поле ходят казаки многие, казанцы, азовцы, крымцы, и иные баловий казаки; и из наших украйн, с ними смешавшись ходят; и те люди как вам тати, так и нам тати и разбойники, на лихо никто их не учит; а учинив какое-либо лихо, они разьезжаются по своим землям".

Академик О.Самойлович вважав, що слово казак означає «людина,яка відокремилась від своєї держави, племені або роду і змушена вести життя шукача пригод» було запозичене кипчаками не раніше XI ст. у населення Північного Кавказу із тюрських мов і ніяк по іншому не пояснюється. П.Пельо також дійшов висновку, що термін казак не має достовірної тюрської етимології.

Чи звернули ви, дорогий читачу, що пошуки достовірної етимології терміна козак (казак) ускладнюються тим, що його первісне значення було, здавалось би, втрачене. Так, у словнику діалекту кипчаків, який датується 1245 роком, слово казак має значення «бродяга, блукач». Балхський учений XVI ст. Султан Мухаммад, пояснює етнонім казахів тлумачив: «В восемсот пятидесятом (1446-47) году Абу-л-Хайр-хан, из потомков Шибана, сына Джучи-хана, вторгся и подченил весь Дешт-и-Кипчак. Некоторіе ханы, бежавшие от Абу-л-Хайр-хана, расселились на все стороны, их стали называть казахами (підкреслено і виділено нами – авт.) Значение слова казах – рассеяній степняк или кочевник.»

Давньоруське казак (1395р.) мало значення «робітник, батрак», а в той же час ногайське казак означає «той, хто йде з батьківщини на заробітки». У кумиків, чеченців, балкарців та деяких інших народів Північного Кавказу термін казак має значення «слуга, батрак, раб, бранець». (А чи не "казачек" Тарас Шевченко служив у пана Энгельгарта?)

Дж. Коков повторив етимологію П.Буткова яка штучно виводить термін казак з монгольських слів КО «лати, броня, панцир» та АГАЗ «кордон, рубіж» із сполучення котрих нібито й виникло слово кОзак «охоронник кордону» або «військовий охоронець».

Широкого визнання набула хибна думка, що термін казак походить від тюрського дієслова qaz- «бродити, блукати» як визначив Даль у своему Етимологічному словнику. Ми перевірили і це: насправді тюрське слово qaz- означає «рити, копати», а значення «ходити, бродити, їздити, мандрувати» належить дієслову keg.

Саме у формі казак термін набув широкого вжитку в золотоординську епоху. До Золотої Орди він, вірогідно, потрапив із сибірськими тюрками, що брали участь у монгольських завоюваннях. Можливо, форму казак зберегли іранські мови, язгулемське сарикольське та афганське схоже слово яке означає «хлопець, парубок».

Таким чином ми дійшли висновку, що більшість дослідників вважає що, давньотюрський термін «казак» означає «ті, що пасуть і охороняють худобу», «варта, охорона, караул». Таке тлумачення первісного значення терміна добре узгоджуеться з первісним значенням слова отаман (атаман – рос.) «командир у козацькому війську», що походить від тюрського - odaman «старший чабан».

Вивчаючи всю цю наукову риторику, яка створювалась лише за для здобування наукових звань та маніпулюванням нашою свідомістю, для створення хибної уяви про наших пращурів, ми дійшли до дуже простого висновку: шукайте самі – знайдете там де не сподівались. Справа в тому, що всі наукові працівники користувались в загальних своїх пошуках похідними словниками або словниками радянського періоду. Першооснови в них немає. Зрозуміла річ ми також не претендуємо на абсолютне визначення терміну козак (казак).

Ви мабуть звернули увагу що і в словах казак – козак та отаман – атаман чергуються між собою літери а-о. Дійсна дивина, але з точки зору українського та російського правопису абсолютно вірна. Але за умови, якщо вважати, що слова ці мають російське чи українське походження. Але воно дійсно іноземне і найскоріше тюрське. У російській мові та й в українській є дуже багато страшенно схожих слів і КАЗКА (дві останні літери переставлені), і старе слово КАЗАння, і сКАЗАние, і КАЗнА що… Ми спочатку теж повелись не це. Навіть виникла маленька теорія про походження слова КАЗАКа (таке смішне як ПИСАКА – той що пише або дуже безграмотно, або таке чому не ймуть віри!) З цієї хибної думки виходило, що КАЗАКа це такий собі чолов’яга розповідям якого не дуже то і вірили, але залюбки слухали. Такий чоловік бував у різних країнах, багато дечого бачив, має що розповісти, але… «мабуть бреше!». Безумовно таку трактовку цього слова не треба відкидати як нісенітницю. Та все ж повернимось до витоків. У санскритському словнику слова КАЗАК (КОЗАК) ми не знайшли. Немає його і у багатьох словниках які виникли у Азії після Золотоординської епохи.

Та раптом ми натрапили на дуже, як виявилось, дивний словник – В. Радлова Опыт словаря тюрських наречий. СПБ. 1899. У цьому словнику, до речі дуже змістовному – аж 13 томів, є і слово КАЗАК і слово КОЗАК. А ось значення вони різного, не одне і те ж. У стовпчику 364 який знаходиться у томі 2, частини 1-ї знаходимо не тільки написання слова, а і його дуже вичерпне пояснення:

1. КАЗАК – человек вольный, независимый, искатель приключений, бродяга.

2. КАЗАК – КІШІ (человек) – смелый, проворный, ловкий наездник, вольный искатель приключений.

і в той же час у стовпчику 629 цього ж таки тому і частини читаємо:

1. КОЗАК – лопата для сажения хлеба в печь.

2. КОЗАК – «нечто» распухшее.

3. КОЗАК - ёлочная шишка.

4. КОЗАК - буковый орех.

5. КОЗАК – ткацкий станок.

6. КОЗАК – ремесло ткача.

7. КОЗАК – надбавка.

8. КОЗАК – примесь.

Прочитавши все це ми переглянулись і щиро розсміялись. Дійсно КОЗАК на Україні та і у Росії сьогодні або «дещо» розпухле, або проста надбавка.

Ні! Ми не те і не інше. Ми нащадки славних наших пра-батьків, пра-дідів – ми КАЗАКИ.

Від сьогодні і до скону бласного віку будемо писати тільки так.

В.Шовкун, А.Бугрим

starij-aleksandrovsk.org

 

11.06.2015 21:15
2962

видеоматериалы

фото дня

superpriz